Шкіра — покривна поверхня нашого тіла, міцна еластична оболонка, яка надійно захищає організм від негативних зовнішніх впливів. Крім того, через дотикальні, температурні, больові відчуття вона допомагає нам сприймати навколишнє середовище. Виконуючи найрізноманітніші функції, шкіра бере участь у багатьох процесах, що відбуваються в організмі, та є важливою умовою його життєдіяльності. Це найбільший орган нашого тіла. Площа її поверхні у дорослої людини становить близько 2 м2, а маса — 4 кг і більше.
Шкіра має три шари. Зовнішній шар — епідерміс, середній — дерма, внутрішній — підшкірна жирова клітковина. Епідерміс — різновид епітеліальної тканини. Він складається з кількох шарів. Верхній шар — це скупчення ороговілих мертвих клітин. Під час миття й іншого впливу на шкіру вони злущуються. У нижніх шарах епідермісу утворюються нові клітини, які замінюють зниклі клітини зовнішнього шару, а потім мертвіють і злущуються. В одному з нижніх шарів епідермісу наявні клітини, що містять пігмент меланін, який обумовлює колір шкіри й захищає її від шкідливого впливу сонячних променів. Найчіткіше епідерміс виражений на долонях та підошвах.
Дерма утворена сполучною тканиною. Безліч еластичних волокон надають їй пружності та міцності, дають можливість розтягуватися. У дермі розташовані нервові закінчення (рецептори), що сприймають різні відчуття, кровоносні та лімфатичні судини, волосяні цибулини, сальні й потові залози (зосереджені на долонях, підошвах, у пахвових западинах). Верхній (сосочковий) шар дерми обумовлює папілярний візерунок шкіри пальців і долонь.
Підшкірна клітковина утворена пухкою сполучною тканиною, між волокнами якої містяться жирові клітини. Товщина цього шару на різних ділянках тіла неоднакова (мінімальна у волосистій частині голови й максимальна — на животі та сідницях).