Завдяки суглобам ми можемо робити найрізноманітніші рухи: ходити, бігати, стрибати, присідати, піднімати й опускати руки, згинати спину тощо. Рухоме з’єднання кісток має кілька варіантів, але принци п їхнього зчленування загальний: ні за яких умов кістки суглобів не чіпляються одна за одну й не труться одна об одну. Одна поверхня суглоба завжди опукла, а інша увігнута. Вони відповідні за об’ємом. Суглоби відрізняються один від одного за будовою, формою, розмірами. Розрізняють кілька типів суглобів: кулясті, циліндричні, хрящові, шарнірні, плоскі тощо. До кулястих належать плечовий і тазостегновий суглоби, до циліндричних — суглоб, що з’єднує хребет із черепом, до хрящових — з’єднання дисків хребта, до шарнірних — суглоби пальців (згинаються тільки в одному напрямку), до плоских — суглоби деяких кісток зап’ястка.
Основними елементами суглоба є суглобні поверхні, утворені кінцями з’єднуваних кісток, суглобна порожнина й суглобна сумка, що утворює цю порожнину. Допоміжними елементами є меніски, диски, суглобні губи. Вони розташовуються між суглобними поверхнями або на краю суглоба, збільшуючи площу зіткнення й забезпечуючи максимальну відповідність кісток суглоба одна одній.
Суглобні поверхні покриті дуже міцним хрящем, що витримує великі навантаження й виконує функцію амортизатора. Суглобна сумка прикриває місце зіткнення кісток. Це оболонка зі сполучної тканини, багата на еластичні білкові волокна. У ній утворюється прозора, тягуча рідина, що нагадує яєчний білок. Ця рідина змащує суглобні поверхні, зменшуючи тертя з’єднуваних кісток під час їхнього руху в суглобі. Суглобна сумка утворює стовщення — зв’язки.